Франція 2042 рік

Франція незвичайний короткий літопис подій 2038-2042 рік.

 

Les grands esprits discutent des idees, les esprits moyens discutent des evenements, les petits esprits discutent des gens.

Великі уми обговорюють ідеї, середні  обговорюють події, а маленькі  обговорюють людей.

 

Істроично склалось так, що до 2038 «арабомовне» населення Франції стало практично повністю домінувати в житті Франції. Вихідці з арабських країн стали керувати не тільки дрібними бандами в нетрях Марселя, Франш-Конте і Беарна, як це було на початку дветисячідвадцатих, але і грати все більшу роль у французькій політиці. Арабська мова все частіше і частіше лунала тепер не тільки з новин France-Presse і «CANAL +» а й у стінах французького Сенату. «Партія кантонів» яка з’явилась винятково за гроші вугільних родовищ північної Лотарингії, не могла запропонувати «арабомовному» населенню Франції нічого іншого, як зробити арабську мову другою державною. Сильна вірменська діаспора Франції, в силу торгових причин давно перейшла в повсякденному житті на арабську мову і так само підтримала «Партію кантонів». В результаті перед президентськими виборами в 2038 році Франція виявилася практично розколотою на дві частини. Одну з них практично повністю контролювала «Партія кантонів» у складі найбільш розвиненою в індустріальному відношенні і урбанізованої східної Франції, а менш розвинені райони розташовані на захід від умовної лінії, наступної від Сени до дельти Рони ще намагалися розмовляти про ідеали  Французької республіки.

Природно на президентських виборах переміг представник «Партії кантонів» пообіцявши «поліпшити життя ще сьогодні» і зробити арабську мову у Франції, другою державною.

І тут сталася криза, як писав колись восточно-слав’янский мудрець Л.Подервянский: «Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумав один лиш тільки раз — і вже крадеться … з своєю усмішкою хижей».

Покращення життя вже сьогодні відклали – бо ж криза. Треба почекати…В цьому самому чеканні Франція заснула на декілька років, аж до 2042 року.

В 2042 були призначені чергові вибори до французького Сенату. Задля того щоб мстиві жителі  північної Лотарингії не згадували про «покращення життя вже сьогодні» правляча «Партія кантонів» знову підняла гасла – «захистити арабську мову», «зробити арабську другою державною мовою Франції», «діти Франції повинні вчитись на арабській мові», «фільми повинні дублюватись на арабській мові», «арабська мова це мова повсякденного спілкування мільйонів»…

В зв’язку з тим, що сповідуючий «про алжирську» політику міністр освіти Франції Мухамед Табачуиль і так позакривав більшість «французсько» мовних шкіл, а французькі телеканали і так показували програми і фільми тільки на арабській мові це вже була тільки фактична констатація факту. Але декілька дивних подій у зв’язку з цим все ж такі відбулося.

В осені 2042 року французькі виборці все ж такі запитали у «Партії кантонів» де все ж такі покращення життя «вже сьогодні», і на скільки це «сьогодні» відкладається?

Щоб взагалі відволікти виборців від цього надокучливого і дурного питання, «Партія кантонів» Франції протягнула через Сенат, ще один законопроект. Заборонити всі книжки на французькій мові. Все рівно на французькому діалекті спілкуються тільки у деяких гірських районах Провансу, Лангедоку, долині р.Рони і Приморських Альпах. Та і писали на ній тільки колись якийсь Дюма, Бальзак, Гюго та Мопассан, яких в сучасній Франції вже ніхто і не читає.

Бурхливе обговорення прийнятого закону про заборону французьких книжок, знову на декілька років відволікло французів від «покращення життя вже сьогодні» пролонгувавши владу «Партії кантонів» ще на декілька років.

Поодинокі випадки демонстрацій ветеранів Французького іноземного  Легіону ось і все що відбувалось далі у політичному житті Франції.   

 

Замість епілогу

 

Є злочину гірше, ніж спалювати книги.

Наприклад - не читати їх.

Рей Бредбері

 

P/S На диво, в цей же час у Франції  проходив Євро 2042. На фінальному матчі зустрілися Президент Франції та України. Задля зручності спілкування їм перекладали з арабської на російську, бо ні французькою ні українською Президенти Франції та України не спілкувались.