четверг, 20 апреля 2017 г.

Кохати чи любити?


Любов чи Кохання, як правильно казати українською?




За шалене кохання,
до нестями у карколомних позах,
несамовитими пестощами,
негайно і без наслідків!

 (улюблений тост офісних працівників).




Вирішив розібратись у простому питанні, що правильніше “любов” чи “кохання”.

Виявилось, що питання досить складне і інформації та думок з цього приводу багато, тому вирішив якось систематизувати інформацію, щоб розібратись.

Отже, Любов чи Кохання?

З точки зору української мови ці слова є синонімами, що підтверджують словники.

1.      Кохаймось але любимо пиво?


Проте, маємо зазначити, що слово “кохати” набуло дещо інших відтінків, його парадигма значень доповнилась таким чином, що термін “кохати” більш широко використовується для позначення виявлення почуття до протилежної статі, чи то скорше просто до іншої людини, в контексті статевого потягу, а не дружніх чи родинних почуттів.

Дієслово ж “любити” традиційно використовується в більш широкому значенні, де об’єктом любові може бути будь-що і будь-хто, починаючи від пива, і закінчуючи Батьківщиною.

АЛЕ такий розподіл утвердився неофіційно і з плином часу та під впливом повзучої русифікації. На давніших етапах розвитку мови різниці між цими поняттями не існувало. Наведемо приклади:

Шевченкове “Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…” навряд доносило нам подробиці вибору партнерів для статевих відносин, але тут малося на увазі саме “не любити” тих, хто потенційно може розбити серце…

Також давній український вираз “кохатися в чомусь” (напр. – кохатися в книжках) – це не те, що ви подумали, це означає “любити книги”.

Таким чином колись «кохали і пиво».



 2.      Як у інших слов’янських народів?

Інтерлінгвістичний аспект цього питання також є досить цікавим. При дослідженні термінології кожен порядний дослідник повинен послуговуватись занннями аналогічної термінології з інших мов.

- я кахаю цябе (білор.)

- Kocham cię (польск)

- Ја сам Кох  (серб.)

- Jsem Koch  (чеш.)

- Аз съм Кох (болгар.)

- Aš Koch (литов.)



- som Koch (словац.)



Робимо висновок  «кохають» майже в усіх слов’янських мовах окрім «російської». Що це означає. Що слово «кохання» має таку ж давню історію, як слов’янські народи. І це є першоджерело.
           

3. «Я кохаю свого коня, чи я люблю свого коня?»

Є така думка. В українській мові є одне-єдине визначення як біологічного виду чотириногої тварини, яка має копита, гриву, хвіст і таке інше – “кінь”. У російській мові є два слова, якими визначається ця тварина – “конь” і “лошадь”. (про кобилу, лоша, жеребця чи огира і т.п. не йдеться, бо це вже напіввизначення-напівописи підгруп, над якими стоїть головне визначення тварини як біологічного виду).



Чи можуть у будь-якій мові паралельно вижити два чистих визначення того самого? Хіба що у різних діалектах, які у нашому аспекті вже слід розглядати як дещо “різні мови”. Чим тоді відрізняються “конь” і “лошадь”, які сьогодні у російській літературній мові вживаються паралельно? Як виявляється, різниця є. “Конь” – це слово, що має слов’янський корінь і означає воно, принаймні, якийсь час тому означало, бойову тварину, призначену носити воїна. “Лошадь” – іранське словосполучення “леш ат” – дохла кляча, означало вибракувану з війська тварину, що годилася лише для роботи і непридатну до використання у війську. Відтак у російській мові і “конь” і “лошадь” не є чистими визначеннями. Це напіввизначення-напівописи, бо водночас означають біологічний вид і описують його як споживацький різновид. Функціонально чистого визначення цієї тварини у російській мові немає.

В українській же єдине для означення біологічного виду слово “кінь” є чистим визначенням, позбавленим описової функції.

 До чого тут кохання та любов?

 У російській мові є слово “любовь”, яке є визначенням почуття. Описової функції це слово не несе. В українській мові знаходимо два відповідники – “любов” і “кохання”. Чи є тут аналогія ситуації з “конем” і “лошадью”? Маємо два напіввизначення-напівописи? Аж ніяк. Бо українські «любов» і «кохання» - це визначення різних почуттів, які у російській об’єднані під одним визначенням “любовь”. В даному разі російське визначення є більш широким і розпливчастим, українські визначення – вужчі і точніші.

Мовознавці, котрі вивчають семантику мови, розрізняють мови як переважно визначальні і переважно описові, залежно від того, чим функціонально є більшість слів конкретної мови – описами чи визначеннями. За цим критерієм українська мова є переважно визначальною, російська, за рахунок наявності великої кількості напівописів-напіввизначень, є більшою мірою описовою. При цьому обидві мови мають розвинуту суто описову частину. Характеристики мови як описової чи визначальної НЕ є характеристиками її якості у розумінні “краща – гірша”, але вказують на функціональну різницю між мовами, як інформаційними системами і на сферу застосування мови, у якій вона є, так би мовити, сильнішою. Не надто зручно визначати напівописами і описувати напіввизначеннями. Попри спільність значної частини коренів слів російської і української мов, слова, що мають спільний корінь, у російській мові частіше, ніж в українській, несуть описовий зміст, в українській ці слова – здебільшого визначення. Це головна і докорінна семантична відмінність української і російської мов. Ця відмінність не дається у почуттях чи відчуттях, бо семантика проявляється і розуміється лише через аналіз.

Серед європейських мов досить чистим прикладом визначальних мов є латина. І досить легко побачити спільність ситуації у таких, наприклад, співвідношеннях, як латина-румунська та українська-російська. І завжди, якщо маємо визначальну мову і близьку до неї чи похідну від неї, чи таку, у формуванні якої брала участь визначальна мова, описову, визначальна мова виявляється більш древньою. Це зрозуміло, бо така генеза мови – спочатку з’являються чисті визначення і описи, потім, мірою появи суржиків і взаємопроникнення мов, їхнього змішання – напіввизначення-напівописи.

Коли змішується різномовне населення, воно виробляє суржик, зрозумілу для всіх мову, яка слугує для спілкування різномовних груп. До цього суржика входять слова різних мов, але при цьому виникає конкурентність визначень. Якийсь час можуть паралельно використовуватися визначення з різних мов, але у решті решт необхідним є лише одне визначення. І тоді зайві визначення або зникають, або залишаються у діалектах, або різномовні визначення виживаються паралельно, набуваючи описової функції. В останньому випадку мова наповнюється напівописами-напввизначеннями, певною мірою втрачає визначальність, набуваючи більшої гнучкості у описових нюансах.

Що, очевидно, і трапилося у процесі генези російської мови. Саме з її описовості походить, що російська мова – це молода мова, колишній кількамовний суржик, який розвинувся до стану самостійної мови. Про це свідчить і складність укладання російської мови у прокрустове ложе граматики – вона туди цілком не вміщується. Звідти й велика кількість виключень з граматичних правил у російській мові.

Інша ситуація з українською мовою. Її визначальність свідчить про древнє походження і довге існування як сформованої мови, для якої вироблені чіткі й однозначні граматичні правила. (Які, будучи штучно перенесені і пристосовані до російської мови вихідцями з Києво-Могилянської академії, досі не сповна відповідають її особливостям).

І за великим рахунком нічим вона не гірша від інших мов і не краща від них, у тому числі української, вона просто інша з притаманними їй особливостями. У тому числі описовістю, що виникла через суржикове походження. І з цим не треба воювати, це варто зрозуміти.

Таким чином можна зробити висновок, що «кохати» це більш старовинне слово ніж «любити». Бо аналога «кохати» нема в російській мові.


4. “кохання” – це найвищий ступінь “любові”?

Є дві основні позиції:

- частина людей свято вірить, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”,

- інша ж доводить, що “любов” – найвищий ступінь “кохання”.

Поняття “закоханості” ми не розглядаємо, адже це вже стосується трохи іншої теми. Хоча, як для прикладу, нагадую, що саме рос. “влюбленность” має український відповідник - “закоханість”.

Але є одна важлива деталь.

«Розлюбити» в українській мові можна, а от «розкохати» ні!

Намає такого слова «розкохати».

Тоді отримуємо, висновок, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”!



5. Слово “кохання” дуже бояться «любители руського мира».

Ось цитата з одного видання яке нібито переймається «чистотою української мови». Цитую, а висновки ви робіть самі:

 «пан Андрухович. Адже саме він прилюдно зробив певні заявочки, які вам і наводжу без коментарів:

“Дієслово “кохатися”. Це не зовсім те саме, що “кохати”. Не можу знайти йому російського відповідника. Як російською перекласти “кохатися”? “Трахаться”? “Заниматься сексом”? Дуже хотілося б знайти відповідь на це запитання, бо інакше я буду підозрювати, що росіяни не кохаються, тому і слова в них немає”.

Такі привселюдні виступи неодмінно викликають справедливу реакцію. Наприклад у статті Олександра Гайдамаки “Андрухович. Лидер среди гнили” у відповідь на цю цитату читаємо наступне:

Вот хотел обозвать Андруховича моральным уродом, но слово моральный к нему не клеится. Поэтому просто: урод. Урод, а заодно носитель лингвокретинизма. Начнем с широко употребимого «заниматься любовью». Впрочем, это калька с английского, однако же она есть. Тем более, что «кохатися» тоже – не шибко украинское слово. Но это мелочи. Куда важнее, что «кохатися» – это лингвистическое недоразумение. Потому как ближе всего по смыслу к нему глаголы, обозначающие мастурбацию. Ну, смотрите – суффикс «ся», «кохати себе»… А чем эта логика хуже Андруховичевской?

Як бачимо, спекуляції навіть на таку гарну і чисту тему, як любов, можуть бути використані для розпалювання міжетнічної чи міжнаціональної ворожнечі, бо для людей немає нічого святого».



Кінець цитати.

Бачите як закрутили Андруховича? «розпалювання міжетнічної чи міжнаціональної ворожнечі».

Тому краще «кохайтесь, а не любіть».


Висновки:



1.      Слово «кохання» має таку ж давню історію, як слов’янські народи. І це є першоджерело. 

2.      Як що на весіллі Ви хочете побажати молодим щастя кажіть:

«Живіть в коханні», і не кажіть «живіть в любові». Краще кохати ніж любити бо «розлюбити» в українській мові можна, а от «розкохати» ні!


3.      І далі співайте «Як тебе не любити Києве мій», бо Київ можна і кохати і любити.


4.      Частіше вживайте слово кохання, бо від цього слова в наших ворогів в горлі «пір’я росте».



P/S

Кохання-кохання
З Вечора до Рання
Як Сонечко зійде
як Сонечко зійде
Кохання відійде *
_____________________
*Відміна:
Кохання-кохання
З Вечора до Рання
Як Сонечко зійде
як Сонечко зійде
Козак в Похід іде
 
 


Комментариев нет:

Отправить комментарий