Амарант – ось справжній хліб слов’ян!

Амарант – ось справжній хліб слов’ян!

Забутий Амарант, щириця, бархатнік, аксамітнік, півнячі гребінці, котячий хвіст, лисий хвіст! 

Забутий Амарант, який заборонив вирощувати ще російський цар Петро І

I Як незбагненно різноманітна наша природа!
Дивишся на рослину, думаєш, що це бур’ян, а виявляється …
Щириця, бархатнік, аксамітнік, півнячі гребінці, котячий хвіст, лисий хвіст – назв у цього красеня предостатньо.
Як пише сайт baranivka.net звичний для ока будь-якого дачника-городника чи селянина квітка амарант зберігає найбільшу таємницю!



Мара – богиня смерті у древніх слов’ян. Амарант в буквальному перекладі означає «заперечує смерть», початкова буква «а» і ім’я страшної богині формують чарівне слово, що натякає на безсмертя …
Колись амарант входив до переліку обов’язкових рослин серед слов’янських народів. До реформ Петра I селяни відрізнялися відмінним здоров’ям і були довгожителями.
Чому ж Петро заборонив вирощувати цю рослину і робити з нього хліб?
Все задля картоплі. І дуже шкода, що все так склалося, люди занадто багато втратили, переставши харчуватися амарантом!



Чим більше вчені досліджують цю рослину, тим більше дізнаються приголомшливих фактів. Унікальні якості насіння і масла амаранту досліджував Микола Іванович Вавилов ще в 30-х роках XX століття, але після його смерті роботи були загублені. Тільки зараз ми заново знайомимося з цим природним лікарем!
Корисні властивості амаранту
Абсолютно всі частини рослини містять масло, крохмаль, різноманітні вітаміни, мікроелементи, пектин, каротин, лізин, мінеральні солі. В Японії амарант цінується так само високо, як м’ясо кальмара!



Насіння диво-рослини містять цінну олію. Дуже смачно вживати їх в їжу в злегка підсмаженому вигляді, за смаком вони нагадують кедрові горішки. Насіння можна додавати в будь-які борошняні вироби, запіканки, торти.



Листя амаранту багаті вітаміном С, каротином, флавоноїдами, солями кальцію, калію, цинку, марганцю. Їх успішно застосовують для лікування панкреатиту, гастриту, цукрового діабету, при пухлинах, захворюваннях нирок і печінки.
За смаком листя подібні шпинату. Що можна з них приготувати? Суп, різні салати, компот, чай, сироп, можна використовувати листя як начинку для пирога і млинців. Смачна і шалено корисна їжа!
Масло амаранту є джерелом сквалена, найпотужнішого антиоксиданту. Нещодавно вчені з’ясували, що сквален міститься в шкірному секреті людини. Масло амаранту чудово відновлює шкірний покрив, загоює рани, цей продукт можна застосовувати зовнішньо і вживати в їжу.
Екзема, грибкові захворювання, шкірні інфекції: все це вилікує незрівнянне масло.



Настої і відвари з амаранту зупиняють кров, лікують печінку і серце, шлунково-кишкові інфекції. Настоєм рослини лікують нетримання сечі у дітей.
Сік амаранту і розтерту зелень можна застосовувати як лосьйон, маску для обличчя або бальзам-ополіскувач для волосся. Біологічно активні речовини діють благотворно на шкірний покрив, омолоджують, додають волоссю блиск і еластичність. Ось який він, бур’ян …
Борошно амаранту робиться з насіння. Цей продукт не містить глютену, тому з такого борошна виходять дуже корисні вироби! Борошно амаранту сприяє зниженню цукру в крові, допомагає схуднути, позитивно впливає на роботу шлунково-кишкового тракту.

Джерело http://baranivka.net/?p=2400

Десять фактів про Україну і Росію

Десять цікавих фактів про Україну і Росію,  які потрібно знати обов’язково!

 10 фактів про Україну і Росію

1. Назва держава Україна, була вже тоді, коли ще навіть назви Росія чи Москва ще не було на картах світу.
Вперше Україна згадуєть
ся в Іпатіївському літописі. Зауважте, не
Малоросія, не як-небудь інакше, а саме Україна.
Цей літопис включає в себе декілька компонентів – Лаврентьевскую літопис, Повість
временних літ, Чернігівську, Київську, Галицько-Волинську літописі в
яких описані події від 860 до 1292 років.
Джерела літопису дуже різноманітні – це і князівські літописці, князівські грамоти, звіти
послів, військові повісті, розповіді очевидців, грецькі хроніки та ін.
Вперше Україна згадується в літописній повісті про похід Ігоря Святославовича на половців в 1185 році. У багатьох джерелах Київська Русь ототожнюється з Україною.
У деяких редакціях, наприклад в Ермолаевском списку (1189-1213 р.р.), Україну називають КРАЇНА, в Київському літописі – украйно Галицької … Також назва “Україна”
згадується у зв’язку зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича,
пізніше – при описі подій врёмен правління галицько-волинського князя
Данила Романовича.
От якось так…назва Москва і тим паче Росія тоді ще ніхто не знав …



2. Росія держава з вкраденою назвою.
Державу із назвою Московія цар Петро І офіційно перейменував у Росію аж у XVIII столітті, в 1721 році. Та ця назва ще понад 100 років ще мало вживалась у світі частіше використовувалась слово Московія. А як ми вже казали вперше Україна згадується в літописній повісті про похід Ігоря Святославовича на половців ще у 1185 році. Хоча до XVIII століття слово Русь ототожнювалось з Україною. Таким чином Петро І офіційно вкрав назву завойованої їм держави Україна-Русь після Полтавської битви.



3. За 200 років українці так і не стали малоросами.
Оскільки навіть через 50 років після Петра І Україну називали Русью, а Росію Моксовією Катерина ІІ, яка правила Росією з 1762 по 1796 рік затвердила спеціальний термін для України – Малоросія. Але незважаючи на 200 років усіх Російських старань, ця назва так і не прижилась. І Україна залишилась Україною. Хоча термін Русь від України відрізати фактично такі вдалося. Катерина II, після окупації останньої вільної Руської держави – Великого Князівства Литовського (територія Білорусі) в 1795 р, своїм наказом веліла назвати угро-фінські племена Московії великоросами, а українців -русинів малоросами.



4. Острозька академія на 200 років старіша.
Вищі навчальні заклади: Російська академія наук була заснована в 1724 р .., Московський університет в 1755. В Україні Острозька академія заснована 1576, Львівський університет заснований в 1661 рік



5. Перший друкований буквар на українській мові.
Друкований буквар в Україні вийшов в 1574 році у Львові, в Московському царстві це сталося на 60 років пізніше – в 1634 році.



6. Київська митрополія майже на 500 років старше Московської.
Релігія: Київська митрополія заснована в 988 році, а Московська тільки в 1458 році. Київська митрополія на 460 років старіша за Московську.



7. Київ старіше за Москву майже на 666 років, може у цих цифрах вся причина?
Столиці: Київ заснований 482-го року, Москва заснована 1147 сином Володимира Мономаха Юрієм Долгоруким. Отже, Київ старіше за Москву не менш ніж на 665 років.



8. Без “царя в голові”.
Перший офіційно коронований та визнаний монарх в Московському царстві Іван Грозний 1547 в наших землях Данило Романович Галицький – 1253 рік.



9. Данину Кримському хану Московія платила до 1700 року
Монгольське іго: Київ позбувся Монгольського ярма 1363 після битви на Синіх Водах; Москва позбулася ярма 1480 після стояння на Угрі, а данина Кримському хану Московія платила до 1700 року, включаючи початок правління Петра 1. У 1610 році, в Московії на Борисі Годунові (мурза Гудун) закінчилася династія Ченгізідов (родич Чингісхана), і на трон звели Олексія Кішку з фінського роду Кобили, а при вінчанні його на Царство церква дала йому прізвище Романов, який нібито прибув з Рима правити Московією!



10. Перша у світі Конституція

Автор однієї з перших у світі Конституцій Пилип Орлик.
5 квітня 1710 був обраний Гетьманом. У цей же день він оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького».
У США конституцію прийняли в 1787 році. У Франції та Польщі тільки в 1791 році




Джерело http://baranivka.net/?p=759

Десять цікавих фактів про звичайну хату!

Десять цікавих фактів про звичайну українську хату!

На перший погляд про власну домівку, чи ХАТУ ми ніби знаємо багато, але водночас мало.
Перечитайте і ви пересвідчитесь, як мало Ви знали про звичайну українську Хату!

1. Перш за все саме слово Хата, згадується в літописах починаючи з 10 ст. Але частіше використовували слово Хатина.Українська хата універсальна її будували майже однаково понад тисячу років і наКиївщині і на Слобожанщині…

      2. Чому призьба підводилася чорним кольором?
В уявленнях наших пращурів Хата подібна до дерева життя: підмурок, призьба – корені, стіни – стовбур, дах – верхів’я. Саме тому призьба підводилася чорним кольором, оскільки символізувала межу між «тим» світом, де спочивають пращури, і «білим світом», який презентувався білими стінами.

3. Повноцінна Хата.

Хата вважалася повноцінним житлом тільки тоді, коли її спорудження увінчувалося розписом. Люди вірили, що усілякі напасті — це наслідок дій демонічних сил. Саме вони насилають бурі, град, повені, різні хвороби, часто набира­ли подоби упирів, вовкулаків, русалок. Їм треба було протистояти, тому й вигадувалися найрізноманітніші способи.  І найсильнішим захисником від зла був вогонь та його «відповідник»— червоний колір. Саме такою смугою вище долів­ки обводили стіни. Отже, створювалося замкнене коло, яке вкривало доступ до хати нечистих сил. Магічне значення мали й настінні розписи. Наприклад, різні барвисті зобра­ження, орнаменти мали на меті так захопити увагу лихої сили, щоб відвернути її від людей.

4. ПОКУТЬ — НАЙСВЯТІШЕ МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ

Найсвятішим місцем у традиційній селянській хаті є покуть. У давнину тут вивішували вишиті рушники і писанки. Після прийняття християнства тут розміщували ікони із зображеннями Ісуса Христа і Божої Матері, до яких рушники вже були просто прикрасою, ознакою особливої поваги. Всі важливі події в родині відбувалися, біля покуті: весільний посад молодих, перша купіль немовляти, прощання з покійним. За іконами на покуті клали священні реліквії: свячену вербу, шматочок свяченої паски, громничу свічку, свячену воду. Тут ставили Дідуха на Різдво, молилися у щасливий час і лиху годину, присягалися, давали обітницю, просили благословення.

5. Поріг.

ПОРІГ —   виступає символом початку чи закінчення дому. За народними віруваннями — це місце перебування душ предків, що зв’язано з первісним звичаєм ховати мерців у хаті і часто під порогом. Тому й відомо чимало звичаїв і обрядів, наприклад, йдучи до вінчання «віддавали честь» йому паляцями, чи рукою, чи гільцем. Молоді мусили переступити поріг правою ногою. У деяких районах збереглася традиція застеляти його веретами (килимами з грубої вовни).
Похоронний обряд вимагав під час винесення труни з хати тричі стукати нею об поріг, що означало своєрідне прощання померлого з домом, предками. А для того, щоб   його душа не поверталась, зарубували сокирою поріг з бо­ку від середини хати. У багатьох українських селах під час новосілля відрубували на порозі півневі голову, щоб задобрити «духів».

Ще й досі заведено, що підмітати хату починають від порога до покуті. Це для того, щоб добре йшло до хати, а не з хати. Іноді перед хрещенням дитину клали на за­стелений поріг, а мати тричі переступала через нього. Потім дитину брала кума на руки і, перехрестивши, ступала до сіней, під порогом яких лежав ніж. Його, після виходу куми, хтось підіймав і подавав через вікно матері. Так за­мовлялося проти лихого. Дитину, яка плакала, купали на порозі задніх дверей.
Також залишали у порозі сокиру після обходу на святий вечір худоби з хлібом, медом, ладаном, щоб во­на не гинула. На Поліссі вірили, що проти відьом найкра­ще допомагає осика. Тому до порога тут прибивають па­лицю з неї. У деяких місцевостях при входинах до нової хати на порозі вирізували знак хреста (проти злодіїв).

6. Чому наречену переносять через поріг?

Коли наречена переходить до хати свого судженого, її переносять через поріг, бо духи предків нової родини ще її не знають, а тому можуть поставитися до неї не зовсім приязно.
Біля порогу відбувалася церемонія єднання двох родових вогнів (в обряді «запрошення на весілля»): мати молодої і сестра нареченого ставили на поріг праві ноги, з’єднували вогні свічок, цілувались, тільки після цього поїзд молодого заходив до хати й сідав з усією весільною дружиною на покуті.

7. Підкова

Добре відомо, що у багатьох місцевостях магічними властивостями наділяють ще й досі підкову, прибиваючи її до порога чи над ним. Повелося це, мабуть, відтоді, коли коні відігравали важливу роль у житті людини (кочівника чи землероба), виступаючи головною прикметою багатства і суспільної значимості того, кому вони належали.

Якщо хотіли побажати комусь щастя, то підносили підкову, мов­ляв, нехай вам таланить на своїх коней. У наш час те, що стосується коней, забулося, а залишилося лише значення щастя, успіху, багатства. Тому дехто й носить на собі мініатюрні підківки чи приби­вне їх на ворота, двері. Часто можна почути, наприклад, такі приказки із зна­ченням заборони: «Через поріг не вітаються», «Через поріг руки не подають».

8. СТІЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ХАТІ

Можна передбачати, що сама назва «стіл» тісно пов’язана із словом «стелити», тобто поставити на щось страви.
А колись слов’яни їли просто на землі, принаймні щось підстеливши, або розкладали харчі на дошці, навколо якої і всідалися. Стіл на високих ніжках є пізнішим винаходом.

У середньовічній Європі для столу використовувалися довгі й міцні дошки на перехрещених («кізлах»). Щось подібне було тоді відоме також і в Україні. Але частіше в нас побутували й столи-скрині, які складаються з власне стола (накрини) і підстолиння. У останньому тримали різні речі: одяг, документи, гроші, цінності.

9. ПІЧ

Традиційна сільська піч поступово відходить в історію. Хід цивілізації нестримний і, мабуть, невідворотний, тому нев­довзі про неї дізнаватимуться тільки з художніх творів. Та генетична пам’ять завжди повертатиме нас до доброго вогню в печі родинної хати, біля якого народжувались і ви­ростали цілі покоління наших предків.
Піч у функціональному розумінні з’явилась дуже давно: ця назва загальнослов’янська. Вона зв’язана з слова­ми «печера і пещись, попеченіє». Печера, склепіння якої освітлене виблисками вогнища, і піч — поняття одного родового значення.
Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь. Можливо тому до прийняття християнства піч завжди була своєрідним центром, головним місцем, до якого тяжіло все у хаті. З прийняттям християнства вог­нище «віддало» частину своїх функцій покуттю, де завжди вішали ікони і стояв стіл.
Піч — це насамперед вогонь, вогнище. А воно в оселі відігравало роль не лише «осередку» тепла, а й духовну, згуртовуючу. Звідси метафора: родинне вогнище. Вогнище на тій стадії було свого роду символом непорушності сім’ї, його збірним пунктом і святинею.
Тут, біля вогню, часто громадилася родина і сусіди. Вели оповіді про минуле й сучасне, складали легенди, думи, прислухаючись до цвіркунів, яких ототожнювали з духами предків.
Ще в дохристиянські часи на Русі був звичай укладати шлюб біля родинного вогнища. Котрийсь із батьків звертався до молодих з побажанням: «Нехай вогонь поєднає». У весільний комплекс входив також обряд прощання молодої з батьківським вогнищем і прилучення її до того, яке палає в оселі молодого. При цьому вона брала з дому жарини.
У пізніші часи під час заручин старостам і нареченій належить стояти ближче до печі. Перші намагалися потай виколупати з печі шматочок цеглини чи обмазки і покласти до кишені, щоб сватання вдалося. А дівчина того вечора не відходила від печі й колупала комин, ніби благаючи захисту. У деяких районах під час сватання дівчина ховалася на печі. Якщо вона не погоджувалася вийти заміж за того, кого їй пропонували, то до кінця сватання залишалася там.
На Чернігівщині був звичай вимітати піч не кочергою, а віником, щоб молоді заможно жили. Після похорону тримаються за піч, щоб не боятись по­кійника, для очищення. Домовий теж любить піч та, як гадали, має в ній своє місце. Отож у помешканні не можна було лихословити, Що відбилося у прислів’ї: «Сказав би, та піч у хаті».
Вогонь в печі вважався священним: господиня повинна ставитись до нього лагідно, з повагою, про нього не можна казати нічого поганого, у нього не можна плювати або кидати що-небудь нечисте, з ним не можна бавитися.

10. Хата біла.

Стіни класичної української хати білили вапном.
Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 року, писав:
«             Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно.                 »
Хати часто розмальовували олійними фарбами у вигляді облямування навколо вікон і дверей з червоних квіток тюльпанів на зелених вітах. На кожній із стін — по вікну з фігурним хрестом посередині та два вінки над міжвіконням чолової стіни.
Стіни, вікна, двері, карниз печі, поріг орнаментували з використанням червоного, синього і жовтого кольорів, що мали магічне та символічне значення.
Ось така вона біла українська хата!

Джерело http://irpin.today/?p=5445

Про козаків та козацтво!!!

Цікаві факти про козаків та козацтво!!!

Цікаві факти про козаків та козацтво!!! 
 

Козаки – це окреме і неповторне явище не тільки в українській історії, а навіть у світовій. Ніде у світі не було такого поняття як СІЧ. Недаремно разом з мужністю, силою, хитрістю та розумом козаків частенько зустрічається краплинка містики, яка робить їх чимось більшим, ніж просто воїнами.

Тож, цікаві факти про козаків та козацтво!!!

1. Як Росія вкрала козаків.

Як і назву Русь, Московія вкрала в України ще й козаків. Взагалі то красти національні символи для Московії це дуже типово. Насправді батьківщина російської «матрьошкі» це Японія, батьківщина російського «самовара» – Германія, батьківщина російських «пельмєнєй» – Китай, а батьківщина Русі і козацтва Україна.
У 1775 році вільні козаки Запорізької Січі прийняли «добровольне» рішення підкоритися Російської імперії. Так з’явилося Кубанське козацтво, а потім “Пвполжське”, “Сибірське”, та інши російські козаки, які і сьогодні залишаються вірними слугами Кремлю.
Тоді ж, за велінням імператриці Катерини II все поселення Запорізьких козаків були зруйновані, а саме слово «Січ» було заборонено вимовляти. Частина вільних козаків пішло “в Туреччину”, де була створена «Нова Січ», на Дунаї. Але далеко не всі запорожці пішли на «чужі берега», багато хто вирішив служити Росії офіційно, отримуючи за це платню та землі.
Але фактично вони «продались» Кремлю от з цих самих онуків «запроданців» в Україні і проблеми.
Смішно але зараз у російськомовному Інтернеті можна знайти дуже «цікаві факти про козаків»:
«Казачьи полки часто формировались из местных народов Российской империи: бурятские, литовские, албанские, греческие, калмыцкие, эвенские».
Ви можете собі уявити албанських, грецьких або бурятських козаків? )))

2. Чи були серед козаків інші національності?
Звісно були.
Коли ви читаєте, що Запорізька Січ була етнічно виключно українськоим середовищем, то це вірно лише почасти.
У різні часи від 75 до 95% козаків складали власне етнічні українці, інші ж, були вихідцями з російських, балканських земель, і навіть з території кримського ханства. Але, коли брати поняття не чистоти крові, а по духу, то, безперечно, тут запорозьке козацтво було на всі 100% східнослов’янським. Термінами на кшталт “український” до кінця 18-го століття історики оперують дуже і дуже обережно.
Адже можна також прочитати, що серед козаків було багато євреїв, турків, татар… Якщо б ви вказали на запорожця 17-18- го ст. і сказали б “та це ж вилитий турок чи татарин”, то він би і був турком чи татарином, але оскільки він став козаком, вважалося, що він “наш”.
Так само як не було татар, то не було і євреїв на Запорізькій Січі. Точніше, вони були лише у вигляді торгівців, які приїжджали на деякий час. Якщо ж єврей хотів стати козаком, то він, відповідно, приймав хрещення. Зазвичай це супроводжувалося наданням йому прізвища на кшталт “Перехрест”. Усіх, хто переходили з ісламу чи іудейства в нашу віру, вважали козаками і давали їм подібні прізвиська.

3. Чи бувають козаки євреї?
Запорізька Січ, це дивовижне осередок демократичного духу України XVI-XVIII століть, прославилася унікальною здатністю вбирати в себе різні національні елементи, переплавляючи їх в єдиний моноліт запорізького козацтва. Росіяни, німці, французи, татари, шведи, поляки, і навіть євреї, охрестившись у православ’я, переймалися волелюбним духом козацької вольниці .
Дійсно відомо безліч випадків, коли євреї ставали козаками.
У 1681 році Ахмад Кагла, головний радник кримського хана, поскаржився польському послу Пясачінскому, що козаки з Нижнього Дніпра нападають на Крим. Пясачінскій відповів, що козаки не є підданими короля Польщі, а тому він не у відповіді за «дії неконтрольованих розбійників пустелі, яким була чужа будь-яка релігія, серед них поляки, московіти, волохи, турки, татари, євреї і т.д.»
У Джоеля Саркиса обговорюється «герой Бераха» який боровся в козацьких рядах Петро Сагайдачного і загинув у битві проти московитів. У свідченнях під присягою приятеля козака Берахі – «Йосипа сина Мойсея», в раввинском суді з питання дозволу вдови Берахі вступити в повторний шлюб, то кажуть, що в козачої армії Сагайдачного було щонайменше 11 євреїв, коли вона вступила в битву, в якій був убитий Бераха. Під час повстання козацького гетьмана Северина Наливайка в його війську служило 11 євреїв. Рабин Іоель Сіркес засвідчив геройську смерть «лицаря Берахі», сина єврейського мученика Аарона з міста Тишовец. Борючись разом з козаками, Бераха був поколоти і порубаний ворожими сокирами. І козаки потім ще довго жалкували про його загибелі.

В 1637 Ілляш (Еліяху) Караїмович був одним з офіцерів реєстрових козаків, і став їх старостою після страти Павлюка. Вважається, що Караїмович був уродженим караїмом (Караїми – євреї, які визнають тільки Тору і не визнають Талмуд).
Таких випадків було багато. Наприклад, сучасний дослідник козацтва Юрій Мицик виявив в польських архівах згадки про єврея, який в 1602 році пішов з міста Берестя на Запорізьку Січ. Охрестившись в православ’я, він хотів перевезти на Запоріжжі своїх дітей і майно. Берестейський єврейський кагал обурився рішенням від родів і конфіскував його власність. Польський король Сигізмунд III заступився за цього єврея-запорожця і дозволив йому разом з іншими козаками приїхати в Бересті, щоб забрати на Січ дітей і майно.
У 1765 році прийшов на Січ і був хрещений єврей Семен Чернявський, згодом відомий козацький старшина, який брав участь в посольстві запорожців до двору Катерини ІІ.
Цікаво склався життєвий шлях Івана Ковалевського. Його визначили на службу в козацькій Військовий канцелярії, де він швидко зробив кар’єру і дослужився до полкового старшини, беручи участь також у військових походах. Згодом Ковалевський одружився, прийняв сан священика і закінчив свої дні в чині протоієрея. Знаючи про випадок, коли хрещений єврей служив січовим канцеляристом, можна зрозуміти, чому деякі документи канцелярії Запорізької Січі написані хоч і українською мовою, але єврейськими буквами.
Як бачимо, хрестилися на Січі євреї часто отримували прізвище Перехрист (контралатеральний з іудаїзму в християнство). Таке ж походження поширеної серед українців прізвища Крижанівський, адже слово «криж» на польському, староукраїнською і білоруською мовами означає «хрест». Прикладом можна вважати запорожця Якова Крижанівського, який народився в єврейській родині, вмів читати і писати по-єврейськи. Прийшовши на Січ, хрестився і отримав це прізвище. Скоро Яків вивчив церковнослов’янську мову і став служити при січової церкви, що не заважало йому бути хорошим воїном. З початком російсько-турецької війни 1768-1774 року Запорізький Кіш послав його в розвідку під Перекоп, з чим він успішно впорався. Це особисто відзначив Кошовий отаман Петро Калнишевський.
Показова історія виникнення на Січі єврейської торгової компанії, яка проіснувала з 1772-го по 1775-й рік. Влітку 1770 запорізький загін відбив у татар полонених молдаван і євреїв. За розпорядженням кошового отамана молдаван поселили при річці Сурі, біля нинішнього Дніпропетровська (таке походження села Волоське, «волохами» українці називали молдаван), а євреїв розмістили в Старому і Новому Кодаку (в районі обласного центру). Запорожці розраховували отримати викуп за поселених євреїв від кагалу міста Умані. Між Січчю і уманським кагалом почалася активна листування, обидві сторони обмінювалися делегаціями. У 1772 році рішення було знайдено, і поселених в Кодаках євреї повернулися до своїх громад. Кошовий Калнишевський встановив тоді тісні зв’язки з євреями Умані. Незабаром уманські купці Самуїл Маркович, Нусім Нусімовіч і Хаїм Беркович, за сприяння Калнишевського, заснували на січовому передмісті Гасан-Баша комерційну компанію, яка успішно діяла аж до ліквідації Запорізької Січі.
Незважаючи на те, що серед козаків «синів і дочок Ізраїлю» недолюблювали, в вищих колах козачого війська євреїв по крові було не так уже й мало. Згадаємо хоча б вихідця з полтавських земель Павла Семеновича (Симеоновіч) Герцика (? -1700). Який був сином єврея, який перейшов в християнство в роки повстань Хмельницького.
Павло рано залишився без батька, і через час після смерті першого чоловіка його мати вийшла заміж за багатого полковника Петра Забілу, який зробив свого пасинка писарем. Згодом Герцик (який своїм прізвищем ніколи не підписувався, а вказував тільки ім’я та по батькові) став полковником . Своїх синів і дочок він видав за полковників і сотників (дочка Анна, наприклад, стала дружиною майбутнього гетьмана Правобережної України Пилипа Орлика), і сам був соратником Івана Мазепи.

4. Як стати козаком?
Завдяки «кіношникам» в суспільній свідомості склався стереотип, що досить було прибути на Січ, випити перед товариством чарку горілки, перехреститися по-православному – і ти козак. Насправді все було набагато складніше. Кандидат повинен був пройти повне навчання – вивчити військові порядки (навчитися «січового лицарство»). А це займало не менше 7 років! Тільки після такого навчання кандидата записували в «випробувані товариші».
Спочатку козацтво формувалися з нижчих верств суспільства. Козаки – з втекли від гніту феодалів. Надалі, стати козаком стало престижно і для вищих верств. У козаки початку записуватися шляхта і, навіть, вищі сановники Російської імперії. Тут найбільш відомий хрестоматійний приклад Григорія Потьомкіна, який став запорожцем Грицьком Нечоса.

5. Козацький Прапор.
Єдиного прапора для козаків не існувало, однак з 17 століття зайшла мова про головний стяг запорізької держави. На ньому було зображено Архангела Михайла на червоному фоні з одного боку, і білий хрест, золоте сонце, півмісяць і зорі – на іншому. Так чи інакше але це все ж такі прапор Богдана Хмельницького. І в кожному полку або курені все ж залишався свій прапор. А своєрідним гербом став козак з мушкетом. Цікаво, що на прапорах козаків часто зображали шестикутну зірку. Однак іудеїв це ніяк не стосувалось. В давнину це був символ магії або емблема окремих родів. Тоді це був досить популярний знак, який означав гармонію.

6. Субмарина у степах України.
Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Згадаймо про оригінальний човен, який козаки використовували для військових походів. Як би дивно це не звучало, але його можна назвати «прабатьком» сучасних підводних човнів. Він складався з двох днищ, між якими розміщували вантаж аби занурити судно у воду. Так козаки непомітно підпливали до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово піднімалось на поверхню. Звичайно, це ставало несподіванкою для противника, адже ніхто не очікував, що запорозьке військо може з’явитись з морських глибин Для такого ж діла використовувались перевернуті чайки – славнозвісні човни козаків. Їх часто перевертали догори дном, аби непомітно підкрастися до ворога.

7. Рівність та братерство.
Козацьку Січ поправу називають першим демократичним об’єднанням у світі. Якщо взяти до уваги, що багато людей прийшли сюди через соціальну несправедливість, то це й не дивно. Всі питання, стосовно життя та діяльності козаків вирішувались голосуванням на загальних зборах.

8. Чоловіче братство.
Унікальність СІЧі ще й у тому, що на Січі жінок не було, то ж козакам доводилося поратися по господарству самотужки!

9. Конан-варвар – козак!!!
У культового героя американської фентезі Конана-варвара був … український дідусь – запорізький козак на ім’я Клит.
У 2017 році виповнюється сто років з публікації першого твору Гарольда Лемба про козака Клітій. Цей пригодницький цикл є, судячи з усього, першою в історії американської художньою прозою про запорізький лицарство.
18 книжок написав Гарольд Лемб про старого козака, колишнього кошового отамана Запорізької Січі, видатного фехтувальника і неймовірному стратега – Клітія на прізвисько Вовк. Всіма дослідниками підкреслюється прямий вплив пригод цього запорожця на творчість Роберта Говарда і, зокрема, створення їм Конана-варвара.
Але й у самому циклі книжок про Конана-варвара є книжка про пригоди Конана серед козаків.

10. Магія та чаклунство.
Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Деякі історики притримуються теорії, що після прийняття на Русі християнства їх переслідували князі та греки. Тому волхви-язичники створювали невеликі об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони навчали майбутніх воїнів бойовим мистецтвам, обрядам та звичаям.

Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

Цікаві факти про козаків та СІЧ


Цікаві факти про козаків та СІЧ – Частина 2


Цікаві факти про козаків та СІЧ – Частина 3

Пять фактів про сало!

Пять фактів про сало!

ТОП-5 фактів того, що сало найкорисніший продукт!

Ви будете м’яко кажучи здивовані та шоковані, але сало це один з найкорисніших продуктів, розповідає сайт http://baranivka.net

1. Сало корисніше ніж оливкова олія!

Вчені виявили, що оливкова олія, яка як всім відомо традиційно вважається еквівалентом здорової їжі, поступається звичайному салу.
Після наукових дослідів було встановлено, що сало (і масло з сала) набагато корисніші для використання при приготуванні гарячої їжі. Різницю у використанні звичайного сала і оливкової олії встановили дослідники з університету Де Монфорт з Британії.
Науковці відзначають, що хоча використання рослинного масла і оливкової олії зокрема, добре відомо, саме приготування гарячої їжі на такій олії, як оливкова, кукурудзяна або соняшникова – це шкідливо для здоров’я.
“Краще використовувати для приготування свиняче сало або вершкове масло”, – підсумовують автори нової наукової роботи.
Підтвердження цього висновку є результати 20-річного (ДВАДЦЯТИ річного) дослідження з питання про склад хімічних речовин, які виділяються при нагріванні різних харчових жирів.
Експерти прийшли до висновку, що під час приготування їжі в маслі виділяється альдегіди – речовини, вплив яких на організм пов’язано з підвищеним ризиком розвитку раку, хвороб серця і придушення функцій мозку.
“У рибі, приготованої в соняшниковій або кукурудзяній олії міститься в 200 разів більше токсичних альдегідів, ніж стандарти безпеки дозволяють”, – навів приклад авторів дослідження.
Вчені пояснюють, що інформація, отримана ними не показують безумовну шкоду рослинних олій.
Основною перевагою цих продуктів є те, що вони містять полі ненасичені жирні кислоти – важливий елемент для харчування любої людини.

А Ви знаєте як правильно топити піч?

А Ви знаєте як правильно топити звичайну піч?

Як правильно топити піч 10 порад!

Для багатьох може здатися, що це несуттєва проблема. Але враховуючі ціну на газ, та на паливо це питання стає дуже актуальним. Піч розпалюють всюди, і в Житомирі, і під Київом, і у Баранівці, і у Луцьку. Заклав дрова в грубку, розпалив і чекай. Все правильно, але навіть в цій нехитрій справі є свої нюанси.


Як правильно топити піч 10 порад:

1. Щілина між дверцятами грубки
Майже у кожної печі після кількох років використання з’являються щілини і тріщинки біля дверей. Виявляється навіть невелика щілина між дверцятами камери згоряння і стінкою цегляної стіни знижує ефективність роботи на 10%. Чому так відбувається? Тому що в цю щілину потраплятиме холодне повітря, яке під дією тяги буде витягати через димохід теплову енергію. Всього лише 2 мм зазору, і можете підраховувати збитки або накидати щовечора на 10% більше дров чи вугілля.



2. Відкриті дверцята печі.
Коли дверцята печі відкриті здається, що дрова згорають не так швидко, та й тепло виходить прямо в кімнату, але це не так!
Відкрита топка без дверцят знижує ефективність печі на 40%. А це зниження температури і зайва закладка дров. Грошові втрати у наявності, плюс збільшення процесу розтоплення печі.



3. Найбільше тепла дають дубові дрова.
Для досягнення необхідної температури вам доведеться менше всього використовувати дубові дрова, а найбільше дрова з осикі.

4. Оптимальний розмір дров.
Існує і оптимальний розмір дров, які забезпечують максимальне їх горіння. Так специ в цій справі стверджують, що перетин одного поліна повинен бути десь 80-100 мм, грубо кажучи 10 см.

20 фактів про нашу мову!

20 маловідомих фактів про українську мову!

Як пише сайт irpin.today , на думку вчених українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, вона найближча до стародавньої старослов’янської, яка була колискою для всіх слов’янських мов. А російська мова є новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської) та суміші татарсько-фінської.

20 фактів про Україну та українську мову:

1. А чи знаєти Ви що в українській мові існує три форми майбутнього часу! Проста, складова і складна. Майбутній час першої особи однини недосконалого виду в українському має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму і т.д

2. 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли, (на території сучасної України), того самого Аттіли, який розгромив Римську імперію записав слова “мед” і “страва”.


3. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.


4. Українська дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”

5. Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.

Читати далі - Двадцять фактів про українську мову !

Найбільш ексклюзивний коледж у світі

Найкарщий та найдивовижніший коледж у світі!

Де ви думаєте найбільш ексклюзивний коледж у світі?

Ви не повірите, та один з найбільш ексклюзивних коледжів у світі знаходиться в центрі … Каліфорнійській пустелі. Ця дивна установа приймає тільки 12 студентів чоловічої статі на рік, і ви будете здивовані, але прибутковість цього коледжу вище Гарварда! Сама ідея дуже цікава і подібний коледж можна було б заснувати і у Житомирській області у тому ж таки наприклад Баранівському районі.
Найдивовижніший коледж у світі – Deep Springs College, був заснований в 1917 році, і є дуже незвичайним з усіх сторін. Він має незначний курс для студентів, але справжню ферму і обов’язкові 20 годин ручної праці на тиждень. З самого початку коледж був побудований на концепціях самоврядування, ручної праці, і строгих правил. Таким чином, 24 самотніх хлопця проводять там два свої студентські роки по вивченню важкої сільської праці.


Розташований серед Іньо-білих гір, на схід від долини Оуенс і хребта Сьєрра-Невада, коледж охоплює 50 квадратних миль в глибокій долині Спрінгс. Він пропонує своїм студентам два роки навчання. Але найдивовижніше те, що після цього «сільського» коледжу, близько 80 відсотків йдуть далі вчитися у такі престижні університети, як Гарвард, Єль, університети Колумбії і Оксфорду. Це робить коледж Springs дуже престижним.