Російська імперія
300 років докладала зусиль по знищенню українців та України.
У 1915 році Російська імперія депортувала 4 млн українців.
Це був останній геноцид українців від Російській Імперії. Звісно потім був ще і Червоний терор і Голодомор але це вже інша відповідальність.
А от у 1915 році близько чотирьом мільйонам українців довелося покинути домівки на вимогу керівництва Російської імперії під час Першої світової війни. Людей виселяли з Галичини, Волині, Поділля.
Про це в ефірі Громадського радіо повідомив дослідник історії Києва Станіслав Цалик.
"Йшла Перша світова вже майже рік, Російська армія наступала і йшла теренами Австро-Угорщини, - розповів краєзнавець. - Але з травня 1915 року ситуація почала кардинально змінюватися: австрійське військо почало наступати, а російське — відповідно, відступати".
Коли стало зрозуміло, що процес затягнеться надовго, з Петрограда надійшов наказ, що території, які залишаються ворогові, мають бути повністю зачищені.
"Ішлося про 4 млн людей за півроку. Але оскільки все це було раптово, було багато зовсім не шляхетних речей: людей виселяли примусово, - зазначив історик. - Чоловіків у віці 17-45 років під конвоєм виселяли у глибину Російської імперії. Тому що це були люди мобілізаційного віку".
Станція Ковель, 1915 рік.
На фото - Станція Ковель, 1915 рік. В очікуванні посадки на київський поїзд. Кожній родині дозволяли брати у вагон не більше 5 пудів (81,5 кг) багажу. Фото з архіву Станіслава Цалика
За словами краєзнавця, це перша така масштабна депортація на цих теренах, яка є забутою.
"Міряли не людьми, а родинами, - наголосив він. - З собою можна було взяти не більше, ніж 81,5 кілограм речей. У вагоні мало бути не менше 30 людей, але не було вказівки, не більше скількох. Тобто, вагони просто "набивали" людьми".
Для більшості біженців Київ слугував перевалочним пунктом. За наказом, вони мали слідувати до Курської, Рязанської, Тульської, Калузької, Орловської губерній і оселитися там. Альтернатива – копальні Донбасу, але така пропозиція майже не мала успіху.
"Влада боялася залишати прибульців у Києві чи Київській губернії, - підкреслив історик. - Збільшення кількості україномовного населення урядовці вважали небезпечним".
У Контрактовому будинку на Подолі влаштували ізолятор для хворих біженців.
За словами краєзнавця, це перша така масштабна депортація на цих теренах, яка є забутою.
"Міряли не людьми, а родинами, - наголосив він. - З собою можна було взяти не більше, ніж 81,5 кілограм речей. У вагоні мало бути не менше 30 людей, але не було вказівки, не більше скількох. Тобто, вагони просто "набивали" людьми".
Для більшості біженців Київ слугував перевалочним пунктом. За наказом, вони мали слідувати до Курської, Рязанської, Тульської, Калузької, Орловської губерній і оселитися там. Альтернатива – копальні Донбасу, але така пропозиція майже не мала успіху.
"Влада боялася залишати прибульців у Києві чи Київській губернії, - підкреслив історик. - Збільшення кількості україномовного населення урядовці вважали небезпечним".
У Контрактовому будинку на Подолі влаштували ізолятор для хворих біженців.
Кияни переказали на рахунки Київського відділення допомогового комітету 1,3 млн рублів пожертв. Також біженцям допомагали одягом, взуттям, медикаментами. Люди з київських сіл жертвували для депортованих продукти.
Читайте ще,
Немає коментарів:
Дописати коментар