Історія про те, як Скіфи послали перського імператора Дарія слідом за "російським воєнним кораблем".
Є відома аксіома - історія циклічна, і повторюється.
Першим це помітив ще Гегель - "Історичні події та особистості повторюються двічі: перший раз як трагедія, а другий – як фарс».
Історія Чорнобаївки, як і Російсько-Української війни теж повторюється.
Звісно не так само, буква до букви, подія до події, але різниця лише в деталях.
Перша світова війна до н.е. - Скіфи, Дарій та Чорнобаївка.
На справді в історичному сенсі Перша світова війна почалась не 1 вересня 1939 року, а ще 513 року до н. е
Та назва не має особлівого значення. В тій війні 2500 років тому прямо чи опосередковано приймало участь більш ніж 50 країн та народів. Від Східної Європи до Індії, від Єгипту до Азії.
А почалось все з таких собі "прабандерівців", або як їх прозвав Геродот - Скіфів.
Десь навесні 513 року до н. е. володарь першої в світі Імперії перський цар Дарій (такий собі Путін) з величерзною армією і флотом розпочав похід на підкорення причорноморських і приазовських степів. Та завдяки своїй продуманій тактиці скіфи зуміли уникнути фатальніх для них боєзіткнень, і під осінь того ж року перській армії довелось тікати зі Скіфії, так і не приєднавши Скіфію до своїх володінь і не створивши МалоПерсію або хоч якусь Перську Народну Республіку на Причорноморьї.
Як об Скіфію та Чорнобаївку перепнулась Першав світі Імперія - імперія більша ніж Римська, чи Олександра Македонського.
Після приходу до влади перській цар Дарій (майже майбутній Путін), придушив повсталі проти нього Елам та Вавилон (щось типу Чечні та Південної Осетії) і того ж 522 року до н.е. утвердився ще й на престолі Єгипту (ну, щось по типу Білорусі, вусатій місцевий фараон правив і далі, але формально). Потім через шість років Дарій здійснив успішний похід на Схід, приєднавши долину Інду, після чого рушив на Захід, де йому підкорились острови Самос і Хіос в Егейському морі.
Короче, Дарій розбудував Імперію від Індії до Єгипту, і став на той час найвпливовішим та найбагатішим у світі. Та було йому замало 1 місця в списку Forbes на пергаменті.
Ще хотілось йому Елладу (вільні міста Греції, вони тоді були, як країни НАТО, особливо Спарта та Афіни, але без єдиного союзу, ну і звісно без США, бо там тоді тільки, тільки зявились томагавки).
У пошуках союзників для завоювання Еллади Дарій спробував заручитись підтримкою скіфських племен, однак його пропозиція одружити свого сина Савлія з донькою царя Іданфірса була грубо відхилена (майже словами "Перській корабль іди на ...й").
Це, як повідомляє Геродот у своїй "Історії", це викликало в Дарія несамовите бажання покарати скіфів.
Дарій придумав такий собі привід «денацифікація» Скіфів!
Треба «покарати скіфів за спустошення Мідії» сказав Дарій, згадавши події після яких пройшло 100 років!
Так дійсно що було, то було. Похід скіфів через весь Кавказ, Ближній Схід та до кордонів Єгипту за 100 років до цього в 630-х - на початку 620-х рр. до н. е таки був. І навіть фараони Єгипту відкупались від "прабандеривців" Скіфів даниною.
Згадавши про це лихо від Скіфських "прабандерівців" Дарій надіслав проти них невеликий загін на чолі із Аріарамном, сатрапом Кападокії (такий собі ДНР). З першого походу морем через Понт Евксинський (такий собі невдалий для скіфів 2014 рік), перси повернулись із великою кількістю рабів і полонених з числа скіфської знаті, серед яких був і брат царя Марсагет.
Швидкий успіх розвіяв останні сумніви Дарія у доцільності походу далеко на північ, де «текли повноводні ріки» і «за давніми переказами були незліченні скарби». За його наказом по всій країні було зібране величезне військо (на навчання), яке навесні, 513 року до н. е. під командою полководця Мегабаза рушило із Суз (Іран) «царською дорогою» до Сард у Лідії (Західна Туреччина) і далі до Халкедону (Стамбул), де під керівництвом грецького інженера Мандрокла з Самоса вже був готовий 750-метровий понтонний міст через Босфор (майже Кримській міст для Путіна). Він настільки вразив Дарія, що поблизу моста були поставлені два стовпи з білого мармуру, на одному з яких перською, на іншому грецькою, були зазначені всі підвладні персам племена і народи, які взяли участь в переході через протоку, що відділяла Азію і Європу ( ну, не було тоді телебачення, тому пропаганду розміщювали або на парканах, або на стовпах).
По той бік Босфору перського царя вітали представники грецьких полісів, що прибули за його наказом. Серед них до речі був і Мільтіад, тиран Херсонесу Фракійського (майбутній герой Марафонської битви).
Короче Дарій, як Путін, зібрав всіх найманців і вассалів від Сирії до Дагестану, від Чечні до Будапешту.
Військо Дарія налічувало не менше 200 000 осіб, може й значно більше, бо його Імперія була дійсно величезна навіть для сучасних масштабів.
Дарій прибув до нього «землями, де росте трава вище людини», зводячи на своєму шляху кам'яні пагорби на відзнаку підкорення одрісів,скірміадів, ніпсеїв і гетів — «найсміливих і найчесніших з фракійців», єдиних, хто зважився на опір незліченому перському війську (сучасні болгари та румуни).
Бліцкриг Дарія або Скіфи за 3 дні
Дарій, мав намір від Дунаю дістатись Кавказьких воріт (Дербентського проходу), через який скіфи століття перед тим вторглись в Мідію і Лідію, і не мав планів повертатись до Дунаю, бо планував, як і Путін, повністю відрізати Скіфів від Чорного та Азовського морів. Тому він наказав зруйнувати міст, але за порадою Коеса лесбоського (провсяк випадок), все ж таки зберіг для себе шлях для відступу з «країни де, немає міст». Залишаючи греків стерегти міст, Дарій вручив їм ремінь з шістдесятьма вузлами: «Розв'язуйте кожен день по одному вузлу; якщо мине число днів, позначених ними, і я не повернуся, зруйнуйте міст, та пливіть назад».
Десь у червні перське військо вступило у скіфський степ.
На третій день походу вдалині почали з'являтись перші вершники, наздогнати яких персам не вдавалось — на військовій раді скіфів і їх союзників савроматів (такий собі "Азов" від Маріуполю до Дону), гелонів (Харьків, Полтава, та Дніпро), будинів (Сумщина), та гетів (Поділля та Молдавія), було вирішено не вступати з Дарієм у відкритий бій, а відступаючи, заманити його якомога далі від переправи, час від часу атакуючи перські загони.
Чим далі Дарій йшов на схід, тим більше став відчуватись брак фуражу і води — скіфи перед відступом переганяли худобу на нові пасовиська, засипали джерела і спалювали степ на шляху персів.
Короче, в Дарія почались проблеми з логістикою (ну, як зараз).
Ідучи вздовж узбережжя Меотидського озера (Азовського моря), у серпні Дарій дістався ріки Оар (біля Маріуполя) у Приазов'ї. Переслідуючи скіфів, він повернув на північ, перейшов річку Танаіс (Сіверський Донець і нижня частина Дону) і опинився перед степом, по якому кочували тиссагети(Луганськ). Дарій наказав звести вісім укріплених пунктів (блокпостів) на відстані «півдня шляху» один від одного, а сам рушив далі на північ. Спаливши у землях гелонів їх «дерев'яну столицю» (під Полтавою), Дарій наказав полишити недобудовані форти(блокпости) і повертатись назад. Бо зрозумів, що нема тут з ким домовлятись про Полтавську Народну республіку під патронатом Персії.
Скіфи і далі тримались на відстані одноденного переходу, заманюючи персів ще значно північніше навмисно залишеними (ніби випадково) поблизу невеликими стадами худоби. А у війську Дарія ставало все більше проблем з логістикою, бо прогодувати таке величезне військо, то не стовпи ставити, з пропагандою Великої Персії, і не розказувати про біологічну зброю Скіфів, а треба мати клепку в голові.
Тім часом на правобережжі Борисфена(Дніпра) почали з'являтись вже великі скіфські загони (ЗСУ та Тероборона), але вони і далі уникали бою.
Як стверджує Геродот, Дарій остаточно вирішив відступити коли від скіфського царя Іданфірса прибув вістовий з незвичним посланням. Вручені ним миша, жаба, птах і п'ять стріл, як пояснив один із радників царя, натякали: «Якщо ви, перси, не полетите в небо, як птахи, не зариєтеся глибоко в землю, як миші, або не стрибнете в болото, як жаби, то ви будете вбиті цими стрілами і не повернетесь додому».
Неподалік перського табору почалось шикування скіфських військ, яке декілька місяців так шукав Дарій.
Проте битви не сталось і на цей раз: зваживши на ситуацію, Дарій з настанням темноти з добірною частиною війська залишив табір і форсованим маршем рушив до Істру(Дунаю). А решту війська просто кинув.
З настанням дня залишені, зрозумівши, що вони зраджені Дарієм, простягаючи до скіфів руки, і здались.
Скіфи поспішно зібравшись разом, — це були і дві частини війська скіфів і та частина, яка діяла разом з савроматами, а також були і гелони — кинулися за персами. Оскільки перське військо було в більшості своїм було пішим, а скіфське ж військо було кінним, і йому були відомі найкоротші шляхи, то скіфи наздогнали частину персів як раз в районі сучасного Херсону і Чорнобаївки!
Ось там під Чорнобаївкою їх і накрили Скіфи та союзники. Де остаточно розгромили персів.
А Дарій знову кинув своє військо та разом зі своєю гвардією БТРГ "Безсмертні" побіг до Дунаю.
Дарію пощастило: відведені на похід 60 днів вже давно минули, але за наполяганням Гістіея, тирана Мілета, греки не зруйнували міст і, дочекавшись на повернення свого володаря, допомогли йому з військом переправитись через Істр(Дунай) і дістатись Херсонесу Фракійського, а звідти — Малої Азії.
Ось так і закінчилась ця Перша світова війна де військо Скіфів, яке було в декілька разів менше за імперське військо Дарія завдяки розумній та продуманій тактиці і не вступаючи з військами персів у відкритий бій (крім невелічких сутичок), а відступаючи, заманили його до остаточної поразки біля Чорнобаївки.
Доречі, з цієї поразки і почався захід Першої імперії світу Персії. Бо посаджений у Мілеті (трохи північніше сучасного Бодруму) Дарієм Аристагор, через 13 років, у 499 році до н. е. очолив перський похід на завоювання острова Наксос, після провалу якого піднялось повстання проти династії Дарія - Ахеменідів. Воно поширилось на всю малоазійську Іонію (колонії греків в сучасній Турції) і привело до півстолітньої Греко-перської війни, фактично Другої Світової війни до н.е. Але то вже зовсім інша історія.
Бо в тій історії вже були інші герої, замість Чорнобаївкі, одеських циган, відважних трактористів, і 78-річного героя з пляшкою бензину проти "граду".
Немає коментарів:
Дописати коментар