Україна - лідер ... за смертністю!

Україна стала однм з лідерів ... за смертністю!!!

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оприлюднила дані, згідно з якими, забруднення повітря промисловими підприємствами, автомобілями, електростанціями і з інших джерел вбиває 3 мільйони людей в усьому світі щороку.

Вперше ВООЗ розбила цю шокуючу цифру в розрізі країн. 

 

Очікувано, найгіршими трьома країнами за абсолютними показниками смертності стали Китай, в якому більше одного мільйона чоловік померли від забрудненого повітря, принаймні, 600 тисяч в Індії, і більш ніж 140 000 в Росії.
Неприємним же сюрпризом стали показники смертності в перерахунку на 100 тисяч жителів - Україна тут є беззаперечним лідером і смертність від забруднення повітря в Україні в ЧОТИРИ  рази вище на душу населення, ніж в п'яти найбільш екологічно чистих країн разом узятих.

За прикладом забрудненості далеко ходити не треба - лише недавно Київ накрив зимовий задушливий смог. Як коментують експерти, це сталося через те, що в столиці велика кількість підприємств, зі старіючим обладнанням і стародавніми очисними установками, які фактично нічого не очищають. І досить додати несприятливі погодні умови і дихати в місті стає неможливо.

Як же реагують на ці цифри наша влада і преса? Так, ніяк - статистика була опублікована ще у вересні 2016 року і начебто треба бити на сполох, і щось робити, але нічого не відбувається.
А ось як, для прикладу, відреагувала на цифри мер Парижа Енн Ідальго: вона заявила, що її однією з головних завдань, як мера французької столиці, є боротьба з забрудненням повітря, і що це вимагає сміливих і рішучих дій від мерів всіх міст ..

У нас же при бездіяльності влади змушені самоорганізовуватися жителі. Наприклад, в Києві небайдужі жителі Позняків, Дарниці, Березняків створили ініціативну групу по боротьбі із забрудненням повітря формальдегідами фанерним заводом «Фанплит».

За свої гроші мешканці проводять експертизи повітря, наймають юристів, щоб відстоювати інтереси жителів міста в судах, проводять роз'яснювальну роботу, самостійно організовують пікети.

Однією з останніх ініціатив стала петиція на сайті Київради Про винесення заводу «Фанплит» за межі міста Київ.

Ось посилання на неї

https://petition.kievcity.gov.ua/petition/?pid=5280

Насправді цю петиції може (і повинен) підписати будь-який небайдужий киянин.
Причому не важливо на якому березі Києва Ви живете!
Разом з іншими екологічними ініціативами громадян можливо це змінить сумну і безрадісну статистику смертності від забруднення повітря в нашій країні!
Головне не залишатися байдужими!

 

Джерело

Про миролюбність українців

Про миролюбність українців!

Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність … тому весь час і воюємо.



Одна з найбільш ідіотських фраз, які можна почути: “українці – мирний народ”.

Ох, хлопці. Та ви жартуєте. Українці – одна з найбільш бойових націй у Європі, якщо не в світі!
Ви тільки згадайте історію, навіть не козацьку, а минулого – двадцятого століття.

Перша світова війна: українці воювали по обидва боки фронту, і воювали вельми бадьоро. Яскравий приклад – «Українські січові стрільці».
Так от, організація січових стрільців була створена, парам-пам-пам, в 1913 році. Так, за рік до початку війни.
Спочатку УСС були мілітаризованою організацією для молоді (а таких організацій було безліч на західноукраїнських землях у ті роки, такий вже ми мирний народ), а вже потім, з початком війни, двадцять вісім тисяч людей зголосилося виступити добровольцями у війні на боці Австро-Угорщини.
Двадцять вісім тисяч. Добровольців. З однієї тільки Галичини. Більше століття тому. З сучасними цифрами по добровольчим батальйонам знайомі? От і добре.

Під час розгорнутої з 1917 року громадянської війни миролюбність українців проявилася в повній мірі. Різали всіх і вся, починаючи, ясна річ, з комуністів і поляків, а потім вже взялися один за одного.
Епічні приклади – це не тільки Махно, не тільки УНР і Крути, а й Холодноярська республіка і республіка Чорного лісу (холодноярці протрималися, на секундочку, до 1922 року, а ті командири, що вижили, були заарештовані більшовиками, і підняли повстання у в’язниці, на жаль,  загинувши в бою).
Українські загони у 20-ті роки минулого століття були майже всюди і на Житомирщині, і на Харьковщині. 

Завзяті сутички з комуністами українці організовували навіть у Зеленому Клину, на кордоні Росії з Китаєм, де досі масово живуть нащадки українських колоністів.

Після громадянської війни в Україні та на залишках Російської імперії – інша громадянська війна, в Іспанії.
За республіканців у складі інтербригад воює Український батальйон імені Максима Кривоноса та Українська рота імені Тараса Шевченка (остання створена в основному із західноукраїнських добровольців-комуністів, ага, тоді такі ще були), а також колишні махновці; на стороні Франко розсипом борються колишні солдати й офіцери Армії УНР.


Після Іспанії підкралася Друга світова. Тут все зрозуміло: сила-силенна добровольців з обох сторін.
Українські армії в складі військ СРСР, УПА, УНА, “Галичина”, “Нахтігаль”, “Роланд”, партизани одні, партизани другі, добровольчий Український легіон, який воював за Хорватію проти сербів, 1-й Український ім. Богуна і 2-й Український ім. Шевченко батальйони, які воювали за французький Опір під командуванням де Голля (а до цього вони воювали, до речі, за німців у складі шуцманшафт).
Майбутній володар премії “Оскар”, українець Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, бився у складі армії США проти німців разом з сотнями інших етнічних українців з діаспори всього світу.
Українці воювали скрізь, де вони тільки були, а були вони практично скрізь. Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність …
… Після Другої світової війни – короткий перепочинок, і знову все спочатку. Корейська війна: українці воюють як в армії США, так і як радянські “кореспонденти ТАСС”. За американців крім інших б’ється Семюель Яскілка, етнічний українець, майбутній чотиризірковий генерал і заступник командира корпусу морської піхоти. Морської піхоти США! Якось дивно для «мирного народу», чи не так?
Їдемо далі: війна у В’єтнамі, українці традиційно по обидві сторони: за США борються більше сотні українців, у тому числі “літаючий козак”, льотчик-ас Степан Олек, і “скажений козак” Мирон Дідурик (див. Книгу і фільм “Ми були солдатами “). У складі армії СРСР (якої там офіційно не було, ага) у В’єтнамі відрізняється майбутній командир УНСО Валерій Бобрович.
Фолклендская війна між Великобританією і Аргентиною не протрималася і трьох місяців (спойлер: перемога Британії), але і тут відзначилися українці. Льотчик Роберто Курилович став одним з небагатьох героїв Аргентини, потопивши контейнеровоз «Атлантік Конвейор» з британськими вертольотами CH-47. Нещасним англо-саксам довелося брати Порт-Стенлі пішки.
Початок 1990-х, розпад СРСР і поява незалежної України.
Понеслося: українські добровольці, в основному з УНСО, воюють скрізь, де хочуть і можуть: Придністров’я (за невизнану ПМР проти Молдавії, ага), Абхазія (за Грузію проти російських і власне абхазьких частин), Югославія (як вийде, але в основному за сербів), обидві Чеченські війни – ну, тут зрозуміло, Саша Білий і компанія.
Зверніть увагу: я спеціально не згадував всі “інтернаціональні конфлікти” СРСР, включаючи Афганістан, а також близько двадцяти миротворчих місій незалежної України у складі ООН, і взагалі, намагався говорити не про регулярні частини (це справа така – куди мобілізували, там і воюєш), а про добровольців.
А їх завжди було повно. Миролюбний такий у нас народ, хе-хе.
Давайте говорити прямо: те, що Україна давно не воювала, показник не “миролюбності” нації, а слабкості держави та армії. Слабка у нас армія.
Була. До минулого року. Росія досі не зрозуміла, що накоїла: один з найбільш войовничих народів Європи, який примудрявся воювати де тільки можна при найменшій можливості, тепер знову навчився це робити, спішно і активно переозброюється, отримує сучасну техніку і знання.
А найголовніше – має перед обличчям цілком конкретного супротивника. Одного.
Буде вам горе, хлопці. Буде горе. Це знову ми – хохли, козаки, воїни…
Автор Юрий ГУДИМЕНКО

Джерело  http://baranivka.net/?p=448

Почему Румыния лучше Украины?

Почему Румыния лучше Украины?

Для начала вместо слов фотография - Карпати граница Украины с Румынией (фото со спутника).

С какой стороны Украина надеюсь понятно?

И такая ситуация не только в Карпатах. Такое творится сейчас везде и в Житомирской области и под Киевом в Ирпене. 

Вот что по этому поводу пишет сайт http://irpin.today

Как Румыния «троллит» Украину!

Как Румыния издевается над Украиной? Да, очень просто. В Румынии добились того, что в Украине и не снилось. Вот только два примера.

Пример первый – борьба с коррупцией.
Как рассказывает Роман Бочкала на своей странице в Фейсбуке 25 депутатов, 5 генералов, 18 министров и даже брат президента – это итоги работы Национального антикоррупционного директората в Румынии.
А теперь представьте себе хотя бы половину такого «урожая в Украине», хотя бы 12 депутатов, 3 генерала, 9 министров и 3 друга Президента Украины. Невероятно, правда?



По мнению того же Бочкалы, НАБУ такое даже никогда не снилось, поскольку в Румынии борцы с коррупцией абсолютно независимы от всех – как организационно, так и в финансовом плане. Ранее бывший премьер Румынии инициировал создание организации, а потом по иронии судьбы сел в тюрьму «благодаря» именно НАДР. У структуры бюджет очень скромный – не больше 25 миллионов евро в год, пишет Бочкала, однако в 2015 году НАДР вернул в госбюджет миллиард евро.
В Румынии эту структуру не просто боятся, там даже не заикаются о том, чтобы что-то предложить, и по уровню доверия антикоррупционное бюро Румынии обгоняет церковь – по опросам среди населения.
Да, Украине есть к чему стремиться. Но, Вы лично верите, в хотя бы половину — в 12 депутатов, 3 генерала, 9 министров и 3 друга Президента Украины?

Пример второй – вырубка леса угроза нацбезопасности Румынии.

Румынские власти приравняли вырубку леса к самому тяжкому преступлению
В Румынии принят закон, который приравнивает вырубку леса, а также причинение экологического ущерба водным и земельным ресурсам к тяжкому уголовному преступлению, представляющему угрозу для национальной безопасности страны.
За уничтожение одного и более гектара леса последует наказание по статье «угроза нацбезопасности Румынии».



В Румынии из-за строгого законодательства предпочитают импортировать древесину из Украины, при этом охраняя свои леса от незаконной вырубки.
«В Румынии очень строгое законодательство по части вырубки леса. Нельзя спилить даже дерево. А зачем, если рядом есть Украина? — говорят румыны. Там вроде как тоже нельзя, но можно. Поэтому лес гонят оттуда сюда. Это раньше Румыния была самой коррумпированной страной Европы. Теперь, говорят, у вас пальма первенства. Да уж. Хоть в чем-то мы передовики…» — отмечает все тот же журналист Роман Бочкала на своей странице в Фейсбуке .
Вот так самая коррумпированная страна Европы Румыния (теперь уже бывшая)утерла нос Украине…
 Источник http://irpin.today/?p=4792

20 фактів про нашу мову!

20 маловідомих фактів про українську мову!

Як пише сайт irpin.today , на думку вчених українська мова є найдавнішою з живих слов’янських мов, вона найближча до стародавньої старослов’янської, яка була колискою для всіх слов’янських мов. А російська мова є новіша й походить від української церковної мови (церковнослов’янської) та суміші татарсько-фінської.

20 фактів про Україну та українську мову:

1. А чи знаєти Ви що в українській мові існує три форми майбутнього часу! Проста, складова і складна. Майбутній час першої особи однини недосконалого виду в українському має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму і т.д

2. 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли, (на території сучасної України), того самого Аттіли, який розгромив Римську імперію записав слова “мед” і “страва”.


3. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.


4. Українська дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”

5. Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.

Читати далі - Двадцять фактів про українську мову !

Украина страна непуганных терпил?

Украина страна непуганных терпил?

Почему в Украине срывают не только концерты на Майдане, но и «крышу» у людей?

Изначально я думал назвать этот пост «Страна непуганых Президентов», но один «пуганный» Президент у нас уже есть, так что это было бы не совсем корректно.

Так что же действительно происходит в Украине? Почему у нас в стране «терпил», вдруг срывают не только концерты на Майдане, но и «крышу» у людей?



Все просто. Дело в том, что ВСЕ украинские Президенты не умеют выпускать «пар» у народа. Это какая-то заразная болезнь всех Президентов Украины. Президенты меняются, а болезнь прогрессирует. А народ кипит, кипит, бурлит, бурлит, а поднять крышку и выпустить «пар» ВСЕ украинские Президенты так и не научились. Эти «президентские грабли», они видимо передают друг другу, вместе с кабинетом, Президентской печатью и Штандартом Президента Украины.. Я думаю, вот этот вот знаменитый Президентский Штандарт и есть, те грабли, на которые наступают по очереди все Президенты Украины.

Хотя злые языки в Фэйсбуке утверждают, что эти грабли – это Генеральная прокуратура Украины, но кто же этим «ботам» поверит.

Как обычно происходит в Украине? Сценарий один и тот же и 24 года не меняется. Идет повсеместное воровство и беспредел. Причем сверху вниз. И безнаказанность. А общество «нагревается, нагревается, нагревается, нагревается», а потом происходит Врадиевка или Майдан.
Если позвонить сейчас в Ростов-на-Дону и спросить у Виктора Федоровича Януковича, готов он вернуться на 2 года назад, и поменять, Пшонкина на Шокина, Азарова на Яценюка, а Захарченко на Авакова? Он скажет да я еще и Левочкина на Ложкина поменял бы, если бы знал, чем все это закончится.
Если бы Янукович вовремя выпустил «пар»?
А если бы действительно Виктор Федорович Янукович так и сделал? Просто вовремя выпустил пар? 100% был бы и сейчас еще Президентом Украины. А его сын, готовился бы стать преемником и будущим Президентом Украины. Вот такой вот простой результат «выпускания пара».
И так думаю не только я  - так реально думают и говорят все!
Как тут не процитировать великолепного актера Алексея Горбунова «Где посаженные члены Партии регионов?  Хотя бы десять человек посадите, чтобы страна хоть выдохнула. Чтобы хоть какое-то чувство справедливости у людей появилось, хоть маленькое, но вместо этого регионалы — опять на билбордах по всей стране. Как я это могу объяснить пацану без ноги в госпитале?».
Мне почему-то сразу вспоминаются слова героя Алексея Горбунова в фильме «Стиляги» - «Ты, что еще не понял, в какой стране ты живешь? …Приходи лет через 10 вот тогда и поговорим!».
Так что ждать еще 10 лет? Российская оккупация не дает Украине такой возможности - просто ждать. Либо научиться «слышать» и «почути кожного» - либо погибнуть. Лучше конечно научиться.

Как это сделать технически? Да, хоть так как озвучил Алексей Горбунов - собрать всех регионалов и пусть они или жребием, или голосованием или аукционом выберут среди своих 10 «козлов отпущения».

Но, не так как посадили   Лукаш на 2 дня. А к Ефремову у прокуроров уже нет претензий. Нужны, хотя бы 1-2 знаковых фамилии, ну и пару человек для массовости, и очень строгого режима.
Такую же процедуру нужно срочно провести в прокуратуре, МВД, в украинских судах и СБУ. И как апогеем снять и посадить пару генералов из ВСУ.

Популизм?

Да. Чистой воды. Но, именно этот популизм позволяет людям у власти во всем мире, появляться инстинкту самосохранения. А у народа появляется легкое чувство моральной справедливости.
Обманите «терпил» красиво.
Подчеркиваю украинский народ не идиот, он согласен, чтобы его обманули, но обманули красиво. А не так как сейчас без предварительных ласок, и в камуфляжной форме.
А пока «крышку никто не срывает», пар не выпускают, и украинский народ продолжает кипеть, как котел в паровозе. Только вот котел кипит, а вот украинский паровоз никуда не едет.
Подчеркну, я сам с удовольствием послушал бы Bloom twins на Майдане, но и людей можно понять. Им уже накипело «вкрай».

Так что срыв концерта на Майдане, как и избиение Кужель, Добкина или генерала СБУ. Это вопрос не в личностях Парасюка или Тетерука. Этот радикализм уже назрел в обществе. И они его просто отражают. Вместо них могли быть совершенно другие фамилии. Сейчас уже любая школьная  учительница после похода за продуктами в магазин становится страшным укропобандеровским радикалом. Это историческая диалектика «низы устали и так больше не хотят», а верхи никак не могут по-другому.
Поэтому и скандал с концертом на Майдане, L'KAFA CAFE и Крым без электричества - 
это все только начало.

Мой прогноз у Банковой есть время только до конца января 2016-го. В очередную годовщину Небесной сотни, крышку может сорвать, и  «пар» у народа может выплеснуться. И тут и 20 автобусов с нацгвардейцами могут уже не спасти. Почему?
Сейчас в Кремле только радостно потирают руки, после срыва концерта на Майдане и поднятия уровня радикализма в украинском обществе. А к январю-февралю, они будут уже готовы. Готовы, поддержать всеми своими ФСБ-ными ресурсами уставшее украинское общество. Включая кредитные майданы и подкремлевские партии. Нет, конечно, Оппозиционный блок в этом участие принимать не будет, но наверняка найдутся и другие «попутчики». И вот тогда потушить шины на Грушевского будет намного сложнее.

К тому же в ноябре-декабре люди больше думают о Зиме и Новом годе. А вот после новогодних праздников, когда у людей, еще и деньги до зарплаты закончатся. Вот тогда, после очередного похода в магазин за продуктами, но с пустым кошельком, радикалов станет все больше и больше. И если до этого времени не выпустить пар… Не хочется думать о плохом… ведь украинский народ он же такой терпеливый, может, побудет «терпилой» еще немного… Дай, то Боже…

Как тут не вспомнить старый «бандеровский» анекдот:

Онук питається:
- Діду, а ти був на війні?
- Ну.
- Шо "ну"?
- Ну, якщо будуть питати, то не був.

Что лучше жилье класса комфорт или евродороги?

В Украине существует такая добрая и старая традиция играть в имена собственные, да и просто в имена. Сколько этой традиции лет или тысячелетий сказать трудно, и, наверное, даже самые опытные филологи не смогут ответить на этот вопрос.  Лично мне кажется, что истоки  происходят из неистребимой народной традиции давать всему «клички». Именно этой традиции мы и обязаны существованию смешных украинских фамилий Непийпиво, Шжопов, Однопозов, Падлюка, Пробийголова  и других. Игра в имена собственные может коснуться практически любого слова или вещи – сумка на колесиках становится «кравчучкой», а гаишники - «покемонами».  

Иногда имена собственные и производные от них настолько прочно входят в нашу жизнь, что становятся практически официальными. И если в далекие советские времена, чтобы снять копию с документа нужно было «отэрить» (по имени копировального аппарата «Эра») , то сейчас естественно нужно «отксерить». Часто имена собственные становятся маркой какого-то качества или свойства. Когда-то на Богдана Хмельницкого появился первый украинский «фастфуд» - «Домашня кухня», теперь же, практически на любом километре трассы Киев-Сиферополь, можно на каждой кафешке (или генделыке) встретить надпись   «домашняя кухня». И это простое словосочетание уже перестало означать «кухня по-домашнему», а стало эквивалентом английского «фастфуда» простая еда, не дорого и быстро.

Точно так же быстро у нас когда-то стало популярным словосочетание «евроремонт», хотя нигде в Европе оно естественно не употребляется. Но у нас до сих пор делают евроремонты, хотя других ремонтов уже в принципе и нет, либо есть ремонт, либо его нет. Но добавка «евро» к ремонту приклеилась. Хотя, если честно, лучше бы эта добавка «евро» приклеилась к нашим дорогам, которые почему-то сразу после евро, стали совсем не евро… 

Интересная ситуация с именами собственными происходит сейчас и с жильем. Самый успешный проект последних лет в Киеве «Комфорт таун» так же практически потерял имя собственное, как когда-то бренд «Домашняя кухня». Другие новостройки Киева, уже не стесняясь, употребляют словосочетание «жилье класса комфорт», «жилье комфорт класса». Хотя до появления «Комфорт тауна» в Киеве, жилье классифицировалось только по показателям элит-класс, бизнес-класс, эконом-класс. Теперь же появился ещё один класс - комфорт.

Похожая ситуация когда-то произошла в автомобилестроении. Как известно Jeep — одна из самых популярных и известных во всём мире марок автомобилей. И действительно в большинстве языков, как, например, в русском, название этой марки автомобиля стало нарицательным при обозначении транспортных средств повышенной проходимости. А в английском оно и вовсе изначально было нарицательным.

История нашего языка знает множество и других интересных примеров игр со словами.

Сегодня мы все знаем, что ужин – это вечерняя еда. Но, оказывается, что появилось это слово как обозначение еды полуденной. Старославянское угъ значило юг. Солнце стоит на юге в полдень, и трапеза, приуроченная к середине дня, получила название южной – ужин. Однако, с течением веков, на нее перешло слово обед, раньше значившее время между трапезами, а ужин стал означать вечернюю еду. А вот наша украинская «вечеря» гораздо более отвечает буквальному смыслу этого слова.

Точно так же социологи давно отметили тот факт, что женятся, или выходят замуж, в основном «зайки», «котики» и «солнышки», а разводятся «козлы», «сучки» и «олени»…

А так хочется действительно жить в жилье «класа комфорт», и чтоб в этом жилье была своя «домашняя кухня», и для того чтобы ездить по нашим «евродорогам» не нужен был Jeep.