про існування автора, про існування
режисера і навіть про існування актора.
Пол Скофілд
Побувавши вчора на до прем'єрному показі фільму «ДОМ» вийшов з абсолютно сумбурними почуттями та думками. У таких випадках рятує тільки розуміння того, що яка б «дурь» не прийшла в голову, завжди знайдуться однодумці.
Свою оцінку фільму хай дають кінокритики та глядачі. Я тільки зазначу, що в черговий раз запалав акторський дует Ступка-Гармаш, звичайно не так яскраво, як в «Своїх», але як завжди блискуче. Та й взагалі трохи шкода, що український кінематограф так і не використав це з'єднання Гармашевського характеру, народженого у жарких, спекотних і безкрайніх степах Херсонських і Ступковскої інтелігентності й багатогранності Львівського характеру.
Чудовий акторський ансамбль у фільмі не знімає головного питання, яке залишається після закінчення фільму. Хто ж позитивний герой фільму? Можливо, режисер фільму дотримувався думки, що позитивні герої чисті, прозорі, абсолютно зрозумілі і тому нудні. Тому, незважаючи на велику кількість головних персонажів у фільмі, де їх не менше доброго десятку, найпозитивнішим вийшов персонаж Гармаша - яскравий образ кримінального авторитета, який повернувся у батьківський «ДІМ».
Ось ці думки і змушують задуматися, невже нашому суспільству зараз не потрібні позитивні герої?
Порадувало те, що незважаючи на все те неподобство яке відбувалося в нашій країні за останні 20 років інтелігенція в нашій країні залишилася. Справа в тому, що до прем'єрний показ розпочався о дев'ятій, а закінчився близько першої години ночі. За цей час ЖОДЕН глядач не тільки не покинув зал, але навіть не вийшов із зали на 5 хвилин. Чомусь пригадуються заходи у палаці «Україна», той же концерт Лепса, під час якого не поважаюча себе публіка ходила «по рядах», протягом усього концерту. Так що навіть бувалий московський артист не витримав.
Є таке влучне українське слово «шана» так от вчора київська публіка віддавала « шану» Великому українському актору Богдану Ступці. Присутність у залі 70-річного ювіляра змусила ВСІХ присутніх, навіть тих кому стрічка не дуже сподобалась висидіти майже ЧОТИРИ години.
І мене це схвилювало більше ніж фільм. Тому що дало відповідь на питання, чи потрібні суспільству позитивні герої – так потрібні. І повна зала кінотеатру «Україна» де з тисячі глядачів ніхто не вийшов із зали протягом чотирьох годин це підтвердила. Глядачі стоячи відали шану ювіляру, ну а він після фільму як належить позитивному герою, віддавав шану глядачам сидячи на стільчику на вулиці та роздаючи всім охочим автографи.
До чого тут «Дом», Київ і Клічко?
Нещодавно ЗМІ повідомили, що лідер партії «УДАР» Віталій Кличко відмовився від боротьби за пост мера Києва і балотуватиметься одразу в президенти. Не знаю, що там запропонував Віктор Пінчук Віталію. ЗМІ повідомляють, що свою концепцію роботи з медіа і свою команду технологів. Але у результаті він позбавив нас киян головного – позитивного героя. На жаль. Офіційною причиною рішення Віталія Кличка зосередитися на загальнонаціональній кампанії стали якісь соціологічні опитування. Досі брати Клічко у спорті боролись з усіма не вибираючи суперників яких вони можуть перемогти, а яких на ні, не користуючись соціологічними опитуваннями. В політиці вони чомусь пішли іншим шляхом. А це вже не шлях позитивного героя, це вже шлях звичайних політичних технологій і режисерів від політики. Де позитивні герої стають акторами, а на акторів я краще буду дивитись у театрі Франка, там їм більше віриш.
Фільм «ДОМ» закінчується тим, що в живих залишаються лише діти в безмежному степу. Схоже, що і у нас нових позитивних героїв дочекаються лише наші діти…
Немає коментарів:
Дописати коментар